Подолання труднощів у навчально-виховному процесі молодшого школяра в умовах НУШ

Труднощі у навчально-виховному процесі молодшого школяра

Особливої гостроти ця проблема набуває в молодшому шкільному віці. Це пов'язано з тим, що молодший школяр тільки лише занурюється в атмосферу шкільного життя, навчальна діяльність пред'являє до нього такі вимоги, які не висувалося на попередніх етапах його розвитку. Тому, стикаючись із труднощами, не всі молодші школярі в силу своїх особистісних та інтелектуальних особливостей можуть їх подолати. Труднощі навчання в початкових класах суттєво заважають оволодінню дитиною обов'язковою шкільною програмою. 

Одна з причин зниженої здатності до навчання може бути обумовлена тим, що в дитинстві дитина не чула регулярно дорослу мову, у неї не було іграшок, книжок, головоломок, що розвивають сенсорний апарат, дитині не допомагали зрозуміти незрозуміле, не пояснювали суті речей. Це в цілому призводить до порушення в ендокринній системі, що забезпечує правильний розвиток мозку та центральної нервової системи.

У молодшому шкільному віці діти, як правило, є прекрасними маніпуляторами. Зрозуміло, цьому них учать дорослі. Дуже часто головний вербальний підхід до виховання проявляється у словах: «Ти повинен», що розпадається на варіанти: «Ти можеш», «Ти не можеш», «Ти не хочеш», «Тобі треба» тощо.

1) формування почуття провини («Твоя поведінка доведе мене до серцевого приступу»);

2) залякування нелюбов'ю оточуючих («Що подумають люди, якщо довідаються про тебе таке...»);

3) (найдійовіше) використання любові («Я просто не можу тебе любити, раз ти так поводишся

У відповідь на маніпуляції дорослих діти використовують свої маніпулятивні прийоми, приклади яких  наводю нижче:

1. Маленька ганчірка. Увесь час погане себе почуває, навіть готовий цілий день провести в ліжку, ледве волочить ноги, аби всіх змусити робити за себе всю роботу. Використовує нерішучість, крайню безпорадність, хронічну безпам'ятність і неуважність. Виконує роль безпомічного, а насправді розумний і хитрий.

Із такою дитиною треба поступати так: чітко відокремлювати її реальний стан від удавання й показати їй, що вона не безпомічна.

2. Маленький диктатор. Керує дорослими за допомогою надутих губ, упертості, неслухняності, тупання ногами. У нього немає часу для повсякденної роботи.

Такій дитині треба показати, що кожний має право бути собою й не повинен робити за іншого нічого, якщо той може справитися самостійно.

3. Маля-лисиця. Це плаксій, який відкрив, що сльози оплачуються увагою. У школі він це використовує цілком: зі складного уроку можна піти, пославшись на біль у животі. Це майстер провокувати співчуття до себе.

У такій дитині треба розглянути всепоглинаючий стан залежності та слабкості. Можна попросити її виконати низку нескладних доручень (скласти ліжко, сходити в магазин) і всі вчинки нагороджувати теплотою та схваленням.

4. Жорстоке маля. Як правило, така дитина має насильницький темперамент. Вона штовхається, задирає, обзиває, плює, щипає, б'ється. Вона ненавидить авторитети: учителів і батьків. Упевненість у неї швидко переростає в самовпевненість й абсолютну віру у свої сили.

У такої дитини необхідно розвивати потенціал симпатії та підтримки на противагу ненависті та страху. У неї насправді панує страх залишитись непоміченою. Її треба підтримати, коли вона робить хороший учинок, і демонструвати їй, що зовнішня впевненість - це внутрішня опора, а не тиск на інших.

5. Малий-змагатель. Він прагне завжди бути першим. Часто це проявляється там, де ростуть два хлопчики. Школа - кращий полігон. Батьків, братів та однокласників - усіх він сприймає як суперників. Для нього перемогти важливіше, ніж просто жити. Поступово згубний марафон змагання викликає безсоння. Дитина не може розслабитись і перестати перемагати. Постійне джерело страху - усі оточуючі, хто добре справляється з навчанням, робить успіхи у спорті, танцях та ін.

Цій дитині треба показати: чим більше людина прагне перемогти інших, тим менше вона вірить у себе. У такої дитини необхідно формувати почуття самопідтримки.

Вербальні маніпулятивні прийоми діти застосовують не тільки до дорослих, а й по відношенню один до одного. До другого-третього року навчання в дітей формуються більш тісні контакти з однолітками на основі спільної діяльності (навчальної, спортивної, громадської), поступово ділові зв'язки підкріплюються моральною оцінкою поведінки кожного.

Труднощі у навчанні:

Недостатня зацікавленість Учень переконаний, що шкільна робота не є важливою і не має жодного відношення до його життя та інтересів.
Страх перед невдачею. Учень боїться опинитися у незручному становищі перед своїми товаришами та вчителем і вважає, що безпечніше, уникнути ризику і навіть не намагатися спробувати виконати роботу на високому рівні.
Хибні цінності. Учневі набагато важливіше виглядати перед своїми товаришами «крутим», ніж компетентним й успішним у навчанні.
Навчальні проблеми. Учень намагається зрівнятися зі своїми однокласниками, які добре навчаються, однак може легко здатися після невдачі.
Недостатнє навантаження. Байдужість до шкільної роботи може бути викликана завданнями, рівень яких нижчий від рівня здібностей учня.
Потреба уваги. Учень може намагатися привернути увагу викладача й одержати підтримку від нього, вдаючи безпомічного.
Емоційне перевтомлення. За недостатнім інтересом до навчання чи невмінням зосередитися можуть стояти тривога, перевтомлення чи депресія.
Низькі очікування. Низькі академічні очікування батьків чи викладачів можуть зумовити недостатню старанність учня у досягненні успіху.
Вираження незадоволення. Низька успішність учня у школі може бути своєрідним актом протесту проти тиску з боку батьків, які вимагають надто високих результатів у навчанні.

Рекомендації для батьків

Умови формування мотиву запобігання невдачі

Позиція матері:

1. При оцінці досягнень дитини орієнтується на їх відповідність середнім соціальним нормам, а не на досягнуті результати чи встановлені норми. Для неї важливіше, чи відповідають успіхи дитини досягненням інших дітей; її не цікавлять прикладені дитиною зусилля або минулі досягнення.

2. Мало рахується з бажаннями самої дитини, здійснює твердий контроль, рідко спонукає до самостійної діяльності та прийняття незалежних рішень; допомагає дитині не у формі порад, а шляхом прямого втручання в її діяльність; нав'язує свою думку.

3. Скаржиться на відсутність здібностей у дитини і часто апелює до здібностей як способу пояснення успіхів своєї дитини. Дорікає дитині не тільки за відсутність здібностей, а й за дефіцит старання, а успіхи відносить на рахунок легкості завдання.

4. Рідко хвалить дитину за досягнення, а невдачі викликають у неї докори й незадоволення.

Супровід навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі

Сьогодні в нашій країні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими освітніми потребами. В основних законах про освіту зустрічаються такі терміни, як діти, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку та особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатись у масових навчальних закладах.

Практичні психологи забезпечують супровід навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі за таким алгоритмом:

1. Перевірка готовності дитини до навчання в школі у дітей, які проходять підготовку до навчання (березень), виявлення навчальних труднощів у дітей, визначення причин цих труднощів у бесіді з батьками; за потреби – скерування до відповідних додаткових фахівців з метою встановлення при-чин та надання допомоги.

2. Проведення спостереження за поведінкою дитини на уроках та в позаурочний час, за особливостями її поведінки та взаємодії з однолітками, педагогами.

3. Проведення індивідуальних спостережень, досліджень за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб, аналіз періоду адаптації.

4. Участь у складанні індивідуальної програми супроводу дитини, розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи з урахуванням виявлених особливостей дитини.

5. Участь у підготовці документів для розгляду на засіданні психолого-медико-педагогічної консультації.

6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями психолого-медико-педагогічної консультації щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг.

7. Участь у розробці необхідних для адаптації матеріалів з переліком форм і прийомів, а саме: надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні методів роботи з нею

. 8. Сприяння у створенні позитивного мікроклімату в шкільному колективі та взаємодії з дітьми, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у оточенні ровесників, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

9. Надання консультативної допомоги педагогам у роботі з дитиною.

10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку.

Практичний психолог визначає, які методики включити під час діагностичного вивчення та як адаптувати стимульні матеріали – методики для вивчення стану інтелектуальногорозвитку незалежно від впливу факторів навколишнього середовища: культури, освіти та ін. Під час вивчення психічного розвитку дитини практичний психолог виявляє фактори, які зумовлюють труднощі пізнавальної діяльності, спілкування та соціальної адаптації, а також ті резерви, які можна використовувати у корекційно-розвитковій роботі. З урахуванням виду порушення розвитку РОЗДІЛ І 22 та потенційних можливостей дитини організовується психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими освітніми потребами долучаються до роботи в корекційній групі (3-4 дитини). Однак, практичний психолог заздалегідь оцінює і застосовує відповідні вправи та завдання, виконання яких сприяє розвитку дитини.

             Методичні  рекомендації  щодо розробки та підготовки програм

               розвитку для дітей з особливими освітніми потребами

У процесі навчання учні з особливими потребами стикаються з різного роду психологічними бар'єрами, що визначає необхідність створення відповідних умов для підготовки цієї групи учнівської молоді. Метою розробки  програм розвитку для дітей з особливими освітніми потребами є  адаптація їх до навчального процесу, організація соціально-психологічної підтримки, підготовка викладачів до роботи у специфічних умовах та створення безбар’єрного середовища.

Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого  постановою  Кабінету  Міністрів  України від  15  серпня 2011р. № 872, визначено, що у загальноосвітніх   навчальних закладах здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) цих закладів та відповідними педагогічними працівниками.

У листах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26.07.2012р.  № 1/9-529 «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання», від 02.01.2013р. № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби щодо запровадження інклюзивного навчання» окреслено діяльність працівників психологічної служби та їхню роль у командній взаємодії усіх учасників навчально-виховного процесу щодо надання допомоги дітям з особливими освітніми потребами.

Також зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти в питаннях упровадження інклюзивної освіти визначено в низці відомчих документів:

1.                План дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки (затверджений наказом МОН України від 11.09.2009 р.  № 855).

2.                Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджене наказом МОН України від 09.12.2010 р. №1224)

3. Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872).

ММО 17 квітня 2019 року

17 квітня в ПМШ № 11 відбулося чергове засідання ММО вчителів 4 – х класів за темою «Професійна майстерність вчителя як фактор всебічного розвитку особистості молодшого школяра».

З нестандартними формами проведення уроків української мови вчителів ознайомила Крамар Л. А. Вона розповіла про цікавинки свого досвіду і наголосила на тому, що нестандартні форми проведення уроків сприяє розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищенню якості знань.

Термін «сталий розвиток» давно увійшов в наш лексикон. Формування світогляду, що дозволяє мінімілізувати руйнування навколишнього середовища, раціонально використовувати ресурси , засвоєння учнями надзвичайно важливих навичок екологічної й соціальної поведінки , без якої неможливе створення майбутнього суспільства для наступних поколінь – це тема виступу Смирної І. Г. Під час свого виступу вона поділилася методикою залучення дітей до участі у цікавих екологічних проектах. 

Про особливості роботи з обдарованими дітьми розповіли Олійник Д. С. і Шегда М. О. Вони наголосили, що однією з найважливіших умов розвитку обдарованої дитини є формування пізнавального інтересу, який є основою для розвитку пізнавальної активності учнів. Вміння знаходити обдарованих і здібних дітей – це талант, вміння їх виховувати – це мистецтво. 

З психолого – педагогічним супроводом учнів із початкової школи в середню вчителів ознайомила Машко А. С. практичний психолог ПМШ №11 . Вона надала практичні рекомендації щодо адаптації учнів до навчання у 5 класі. 

Було підкреслено, що період адаптації у 5 класі – один з найважливіших етапів шкільного навчання. Ефективний перебіг процесу адаптації п’ятикласників до навчання в основній школі забезпечують: 

- цілеспрямоване координування дій адміністрації школи, вчителів – предметників, класного керівника і батьків;

 - просвітницька робота практичного психолога в колективі.

Свій досвід роботи за останні 5 років презентувала Галка Ю. С. 

Вчителі ММО підвели підсумки роботи за 2018 – 2019 навчальний рік і намітила напрямки роботи на 2019 – 2020 навчальний рік.